Зображення костелу Марії Сніжної з’являється на поштівках, починаючи з кінця ХІХ ст., тобто після останньої реконструкції, яка відбулася у 1888-1892 роках за проектом Юліана Захарєвича. Однак наближеного до сучасного вигляду храм набув ще в середині ХІХ ст., після переробки фасаду за проектом 1857 року.
За княжих часів це – головний католицький храм Львова, закладений у ХІІІ столітті німецькими осадниками. Перші письмові згадки про нього сягають середини XIV ст. На початку XV ст. парохію звідси перенесли до Латинської катедри. Первісно костел був дерев’яний (можливо з глинобитним заповненням каркасу). У XVI столітті новий храм мурують з каменю. В наступному столітті у святині принаймні двічі зафіксовані значні пожежі. У XVIII ст. костел знову стає парафіяльним і в 1765 році отримує статус колегіати. У той час храм посідав шість вівтарів, головний був присвячений Mariae Maiores, інакше Марії Сніжній. Стіни та склепіння у середині століття розмалював Станіслав Строїнський. У ХІХ столітті у споруді костелу неодноразово проводились ремонти та реконструкції, внаслідок чого у 1890-і рр. вона отримала теперішній вигляд. 1951 року храм закрили та перетворили на склад. З 1988 року тут діяв Музей фотографії як відділ Національного музею у Львові. У 1995 році об’єкт передали Українській Греко-Католицькій Церкві – ченцям Згромадження редемптористів (Чин Найсвятішого Ізбавителя). Храм освятили як церкву Матері Божої Неустанної Помочі.
Всі фотографії на поштівках фіксують споруду храму з заходу, від Краківської площі (тепер – пл. Ярослава Осмомисла), звідки він сприймається найвигідніше – на підвищенні. Справа перед фасадом костелу бачимо фігуру Матері Божої Непорочного Зачаття з двома ангелами. У листопаді 1859 цю скульптурну композицію перенесли з костелу Місіонарів у зв’язку з відновленням храму Марії Сніжної. Виконана у стилі пізнього бароко в останній третині XVIII ст., ця скульптура зникла у 1960- і рр.
Назва святині пов’язана з легендою про явлення Марії папі та подружжю римських патриціїв у IV столітті. Матір Божа зажадала збудувати храм на її честь на тому місці, де на наступний день випаде сніг (у серпні). Це чудо сталося на Есквілінському пагорбі в Римі, де згодом постала церква, що пізніше отримала назву Ecclesia Santa Maria Maiores, інакше – Santa Maria ad Nives (Сніжна). Спочатку культ Марії Сніжної був локальним. У XVI ст. він розповсюдився на всю католицьку церкву. Ікона Матері Божої Неустанної Помочі відповідає іконі Salus Populus Romani (Спасіння Народу Римського), за легендою намальованою євангелістом Лукою. Енкаустична ікона під цією назвою зберігається у храмі Санта Марія Маджоре і є головним богородичним образом Риму.
Ігор Сьомочкін, історик, мистецтвознавець.