Міський театр (тепер – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької) зводили у 1897-1900 роках за проектом Зиґмунта Ґорґолевського. Відтоді ця пишна презентабельна будівля стала основною домінантою головного міського бульвару – Алей Гетьманських (між вул. Карла Людвіга та вул. Гетьманською, тепер обидві вулиці становлять парну та непарну сторони проспекту Свободи). На сайті представлено 11 поштівок з виглядом театру.
Міський театр відкрили у Львові в жовтні 1900 року. Тому листівка з його зображенням, відправлена задовго до відкриття, 16 травня 1900 року, засвідчує те, яке значення йому надавали львів’яни і як вони чекали завершення робіт. Однак на цій поштовій картці, виданій у закладі Ф. Ніжатовського (F. Niżatowski), можна побачити деякі невідповідності щодо реалій. Наприклад, у тимпані фронтону представлений зовсім не рельєф з багатофігурною композицією авторства Антона Попеля, а скромний картуш в середині поля. Центральною скульптурою вгорі є не велична «Слава» різця Петра Війтовича, але фігура якогось приземкуватого путто. Видавець явно поспішив з випуском, тому пізніше, після відкриття театру, такі поштівки у відправленнях ми майже не зустрічаємо.
Будівля театру на першій поштівці представлена від вулиці Гетьманської, тобто від південного сходу. У колекції з цього ракурсу театральна споруда зафіксована ще тільки на одній світлині, виданій у 1900-і роки у закладі С. В. Немойовського (S. W. Niemojowski). Набагато більше театр світлили з південного заходу, від вулиці Карла Людвіга. Особливою популярністю користувалося фото Давида Мазура, львівського фотографа, який на початку століття набув таких статків, що викупив для свого закладу віллу на Пекарській і навіть її розбудував. Мазур світлив з наріжного балкону Галицької ощадкаси. Вулиця Карла Людвіга (названа так на честь цісаревого брата, намісника Галичини) виглядала тепер особливо показово саме завдяки статечній споруді театру. Але фотограф навіть не спромігся зазнімкувати будинки на непарній стороні. На поштівку під назвою «Вулиця Карла Людвіга» разом з театром потрапили тільки центральна алея та фрагмент Дикастеріального будинку на парній стороні проспекту (вул. Гетьманська). Цей будинок постраждав підчас ІІ світової війни і тому його розібрали. Але, увага: за цим будинком вже проглядається купол Художньо-промислового музею (тепер тут основний корпус Національного музею у Львові). Поштівка відправлена 19 серпня 1901 року, а цей будинок вже стоїть, тобто будівництво в основному завершили до 1904 року (це офіційна дата його відкриття). У закладі Немойовського зображення на одній зі світлин цього негативу припорошили снігом і видали як зимову поштівку. Вона виглядає імпозантно: чорне небо і білосніжне покриття вулиці, алеї, дахів, дерев.
Пізніше той же Д. Мазур фотографував з балкону чи вікна ближчого до театру будинку – можливо, Празького банку. Це одна з його найпривабливіших фот, виданих як поштівки у закладі того ж С. В. Немойовського. Інші знімки, виконані знизу, не відображають вишуканості загального об’єму споруди, досконалості її загальних пропорцій. Однак вони звертають увагу на декоративне оформлення фасаду. У його пластичному оздобленні брали участь всі відомі львівські скульптори. Серед них, крім А. Попеля та П. Війтовича, – Тадеуш Баронч, Юліуш Белтовський, Юліан Марковський, Едмунд Плішевський, Тадеуш Вісьньовецький.
Своєрідно театр виглядає від фронту – помпезно, пихато, ніби відсторонюючись від навколишньої забудови і підкреслюючи свій маєстат. Таким бачимо його тільки на одній картці з листом до Кракова від 20 квітня 1902 року.
На деяких поштівках бачимо цілі листи, на деяких – лише декілька сліва. Наприклад, такі: Була сьогодні тут! Твоя В. ( в оригіналі –Byłam dzisiaj tu! Twoja W.). Стисло, але скільки вражень! Ця поштівка під назвою «Новий театр» надрукована у Чернівцях, в закладі Е. фон Шіллера (E. V. Schiller). Листи на поштівках колекції написані різними мовами – німецькою, польською, французькою. Відсилають їх в основному зі Львова, але є й з інших міст, наприклад – з Кракова.
Ігор Сьомочкін, історик, мистецтвознавець.